Форум Пакулі

Теми для публікацій та розмов


Про село 16 Шановний читач! Як бачите про ...
4 жовтня 2010 (Курданов)

куплю
26 грудня 2009 (Igor)

Про село 14 Доволі важке питання, але якщо...
26 лютого 2009 (Курданов)

Про село 13 Хочеться відзначити ще один по...
26 лютого 2009 (Курданов)

Про село 12 Село в руїнах зустрічало наших...
25 лютого 2009 (Курданов)

Дивитись всі теми міста

Питання-відповіді Інтерв'ю Всі записи

2

Курданов Андрій, користувач 1ua
Андрій Курданов
Тема: Про село 16

Пакульська сільська рада та відомі земляки

Літопис Пакульської громади

 

Минуло десять років після книжки Голос памяті. Історія села Пакуль та його околиць, яка була присвячена розвитку села з найдавніших часів до початку ХХ ст. Вже тоді розумів, що наступний період в історії села – ХХ століття – має для дослідження значний обсяг документів, хоча окремі періоди і досі знаходяться під грифом секретності та зберігають штампи-табу минулої ідеологією. Найголовнішим вважав пошук форми подачі читачу зібраного матеріалу.

Працюючи в районі по відновленню сторінок з історії, запропонував активам сільських громад вести літописи сіл. Літопис громади мовою дат, подій та постатей виявився зручною формою викладення зібраного матеріалу по ХХ століттю. Історія в літописі допомогла відновити всі періоди нелегкої долі поліського села. Літопис наповнювався матеріалами з дореволюційних видань, губернської, обласної та районної преси, витягів з документів обласного архіву та праць інших дослідників. На сторінках зустрічаємо прізвища простих та відомих односельців – це наша шана тим хто жив та працював до нас.

Із зведених насьогодні матеріалів тринадцяти сільських літописів пакульський більш детальніше відображає різні періоди 1917 – 1991 рр. У хронологічній послідовності розкривається зміст кожного року в житті пакулян.

У літописі читачу ненав’язуються думки упорядника – текст складається з скороченого викладу подій. Читачу надається можливість зробити самостійні висновки та знайти аргументи на користь свого бачення розвитку. А головним є те, що майбутні дослідники зможуть використати цей матеріал для створення окремих тем досліджень історії поліського села.

 

Пакульська  сільська  рада

 

Пакульцентр сільської ради, якій підпорядковані села Завод, Лінея, Папірня, Пильня, Рудня, Семенягівка. Розташоване за 40 км від м. Чернігів.

Найдавнішим поселенням на території є археологічна пам’ятка епохи бронзи “Пустинка” (ІІ тис. до нашої ери). До часів Київської Русі відносяться городища слов’ян “Росаша” (існувало на березі давньої р. Речиці, виявлене у 1908 р.) та “Попова гора” (ХІ – ХІІІ ст.) розташоване біля р. Пакульки на території сучасної шкільної садиби.

Назва походить, очевидно, від перших слів давніх поселенців: “Покуль поживемо (почекаємо) тут”. Селом Пакуль стає в другий половині ХVІІ ст., коли була збудована церква св. Луки.

У ХІ ст. поселення належало сину чернігівського князя Миколі Святоші. З ХVІІ ст. Пакуль стає центром промислової вотчини та волості Києво-Печерської лаври. За козацьким адміністративно-територіальним устроєм до 1782 р. Входила до складу Любецькій сотні Чернігівського полку.

У 1786 – 1923 рр. Пакуль центр Пакульської волості Чернігівського повіту. У 1919 р. створюється Пакульська сільська рада. За новим адміністративно-територіальним устроєм Пакуль став центром Пакульського району (1923 – 1924), а згодом як центр Пакульської сільради входить до складу Козлянського (1924 – 1930; у 1929 р. – Войківський район), Чернігівського (1930 – 1935, з 1963 р.) та Михайло-Коцюбинського (1935 – 1962) районів.

Семенягівка – виникла в середині ХІХ ст. з двох хуторів і отримало назву від прізвища поселенців. До 1970 р. біля села стояли вітряки, які відносились за архітектурною будовою до найстарішого типу Чернігівщини.

Рудня – иникла в середині ХVІІ ст. у лісовій місцевості неподалік р. Пакульки, як завод по виготовленню сиродутного заліза з болотної і дернової руди. Поряд знаходився водяний млин, який до початку ХХ ст. використовувався для виготовлення борошна.

Лінея знаходиться на трасі Чернігів – Славутич неподалік від с. Пакуль, у давні часи через село проходила військово-транспортна дорога з Чернігова в Остерський повіт. У другій половині ХІХ ст. селяни заснували хутір неподалік села на одній з ним лінії. На старій карті знаходимо, що неподалік від хутора Лінея існувало поселення Вокзал. Назва цього хутора може свідчити про існування тут станціонної дільниці.

Папірня – біля р. Пакульки з середини ХVІІ ст. існувало виробництво мануфактурного типу для виготовлення паперу. Стара назва – Бумажний Завод.

Заводсело виникло в середині ХVІІ ст. на місці поселення робітників, які працювали на руднянському заводі.

Пильня село виникло на початку ХVІІІ ст. біля водяного млина, пристосованого для розпиловки деревини 2.

 

ВІДОМІ  ЛЮДИ  СЕЛА 3

Черниченки, Гаркуші, Михневичі, Стародуби – вважаються першими поселенцями Пакуля в давні часи.

Борисенко Давид – житель Пакуля, у 1742 р. збудував на р  Пакулька водяний млин і в подальшому поселення біля млина називалось Борисівка.

Филиповичев Іван – на р. Пакулька у 1742 р. збудував і утримував водяний млин, а згодом тут з’явився хутір під назвою Филиповичів, який з початку ХІХ ст. більш відомий як Локотьків.

Зконопниця-Грабовський Павло Львович (1763 – 1840) – колезький протоколист, з 1790 р. – губернський секретар, у 1796 р. здобуває дворянський титул і володіє маєтком в с. Пакуль. У 1814 р. нагороджений бронзовою медаллю на честь війни 1812 р.

Грабовський Костянтин Васильович (1817 – 1914) – священик Троїцької церкви с. Пакуль, за багаторічну службу мав чисельні нагороди, серед яких бронзовий хрест в пам’ять війни 1853 – 1855 рр., був попечителем земської школи в Пакулі.

Стоцький – лісничий Чернігівського лісництва, поручик. З 1847 р. почав активно проводити укріплення пісків шляхом засадження їх лозою. Це врятувало від занесення піском річку Пакульку і село Ведильці.

Белентєв Федір Дмитрович (1862 – 1930) – до 1917 р. працював лісничим Пакульського лісництва, був попечителем Пакульської корзиночної школи-майстерні.

Рослий у 60 – середині 70-х рр. ХІХ ст. Пакульський волосний старшина. Про його діяльність зберігся такий запис: “был в своё время одним из распорядительных старшин, понимал дело и управлял самолично, получил за свою деятельность медаль”.

Вербицький Григорій Миколайович (1874 – 1949) – працював земським лікарем у Пакульскій волості (1899 – 1913). У 2002 р. його ім’ям названо вулицю в селі Пакуль.

Гаркуша Михайло Іванович (1887 – поч. 1950-х рр.) – лірник з села Пакуль.

Бориско Григорій Максимович (1888 – 1938 ) – на початку ХХ ст. за відмінне закінчення школи, природний розум, обирається на посаду Пакульського волосного писаря, був гласним Чернігівського повітового земського зібрання.

Невкрас Мотрона Митрофанівна (1892 – 1996) – довгожителька (104 роки) села Пакуль.

Постол Григорій Степанович (1898 – 2001) – довгожитель (102 роки) села Семенягівка.

Каранда Ганна Андріївна – до 1943 р. працювала акушеркою Пакульської лікарні, допомагала пораненим під час війни.

Малюга Пилип Федорович (1903 – 1986) – перший голова об’єднаного колгоспу імені Шверніка с. Пакуль (1950 – 1953), обирався депутатом обласної ради, сприяв будівництву школи в селі Пакуль.

Бориско Василь Миколайович (1919 – 1995) – працював головою колгоспу (1957 – 1960), бригадиром садово-городньої бригади, за досягнення в розвитку сільського господарства був нагороджений орденами Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора, його ім’я занесено до районної Книги трудової слави (1972).

Гаркуша Андрій Кирилович (1919 – 2008) – учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., нагороджений орденами Червоної Зірки (1947) та “За мужність” ІІІ-го ст. (1999), медалями “За оборону Сталінграда” (1943), “За бойові заслуги” (1947), “За звільнення Варшави” (1948), “За взяття Берліна” (1948) та ін. Після війни до виходу на пенсію працював у колгоспі бригадиром, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1973), медалями “За доблесну працю” (1970) та “Ветеран праці” (1979).

Цибуля Федір Іванович (1921 – 1999) – учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., приймав участь у військовому параді 7 листопада 1941 р. у Москві та Параду Перемоги у Москві 24 червня 1945 р., нагороджений медалями “За оборону Москви” та “За бойові заслуги” (1947), працював головою колгоспу ім. Шверника (1953 – 1954) та сільської ради (1963 – 1966).

Конюша Йосип Андрійович (10.02.1925 – 1985) – Герой Радянського Союзу, народився в с. Конюшівка. У березні 1944 р. одним з перших форсував р. Дністер, знешкодив ворожу кулеметну точку й тримався, поки не переправилися радянські військові частини.

Бориско Олексій Семенович (31.12.1927 р.н.) – народився в Казахстані (Акмолінська область, Атбасарський район, село Парчевка, хутор Хлібовка) у родині переселенців з с. Пакуль, у 1933 р. повернулися до Пакуля, закінчив 7 класів місцевої школи, служба в лавах Радянської Армії (1944 – 1951), учасник бойових дій під час Великої Вітчизняної війни. Після війни навчався в Чернігівському медичному училищі, у Станіславському та Тернопільському медінститутах. Згодом працював хірургом Хмельницької обласної лікарні, завідувачем диференціально-діагностичного відділення обласної лікарні. Учасник організації факультету удосконалення лікарів у м. Хмельницькому філіалу Вінницького державного медичного інституту, працює асистентом кафедри терапії, доцент, завідувач курсу пульмонології і бронхології кафедри пульмонології і фтизіатрії, декан (1983 – 1997). Після реорганізації факультету в факультет післядипломної освіти доцент кафедри терапевтичних дисциплін та сімейної медицини. Делегат І-го з’їзду анестезіологів УРСР (1966), делегат І-го Всесоюзного з’їзду анестезіологів-реаніматорів (1972) та І-го з’їзду лікарів СРСР (1988) у Москві, учасник ВДНГ СРСР (1972). Член-кореспондент Академії медико-технічних наук (1997), має вищу категорію з терапії за результатами атестації МОЗ України (2006). Нагороджений орденами та медалями.

Ломонос Марія Іванівна (1934 р.н.) – у 60-х роках ХХ ст передова ланкова колгоспу “Зоря комунізму”, має 42 роки трудового стажу, працювала в польовій бригаді ТОВ “Урожай” с. Улянівка, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1966), медаллю “За доблесну працю” (1970).

Комок Микола Михайлович (1936 р.н.) – журналіст, працював головним редактором районної газети “Наш край” (1994 – 1995).

Зеляк Ганна Сильвестрівна (1937 – 1999) – домогосподарка, у 1981 р. нагороджена орденом “Материнська слава” І-го ступеня за народження і виховання 9 дітей.

Каранда Олександр Васильович (1946 р.н.) – журналіст, Заслужений журналіст України (1998), член Національної Спілки журналістів України, лауреат премії імені В. Еллана-Блакитного, працював заввідділом редакції обласної газети “Деснянська правда”.

Дорошок Василь Миколайович (18.02.1948 р.н.) – народився в с. Семенягівка, працював головою колгоспу ім. Леніна с. Андріївка (1976 – 1982), до 1993 р. працював у Городнянському районі начальником управління сільського господарства, першим секретарем райкому партії, головою районної ради, у 1993 – 1995 рр. – заступник голови Чернігівської райдержадміністрації, голова правління “Облагротехсервіс” (1995 – 2000), з 2000 року – начальник інспекції держтехнагляду облдержадміністрації, генерал-майор держтехнагляду України. Нагороджений орденами “Знак Пошани” (1972) та Трудового Червоного Прапора (1978), Заслужений працівник сільського господарства України (1998). Обирався депутатом обласної ради трьох скликань (1992 – 2002) та головою постійної комісії з агропромислової політики та земельних відносин.

Каранда Микола Іванович (1966 – 1985) – сержант штурмової групи, загинув смертю хоробрих у Афганістані. Похований в с. Лінея.

 

4 жовтня 2010


2


  Закрити  
  Закрити